BMW M1 на шасі E26 став першим автомобілем новоствореної дочірньої компанії BMW під назвою BMW Motorsport. Іронія полягає в тому, що це один із небагатьох автомобілів в історії, який спочатку розроблявся як повноцінний гоночний болід, а вже потім був адаптований для доріг загального користування. Його передісторія виявилася майже катастрофічною, однак сам M1 став одним із найяскравіших і найсміливіших автомобілів свого часу.
Літера M у BMW колись означала виключно Motorsport. Підрозділ був створений у 1972 році з ініціативи Боба Луца та колишнього гонщика Йохена Неерпаша. Спочатку структура не мала жодного стосунку до дорожніх авто — лише автоспорт. Першим великим успіхом стала перемога в Європейському чемпіонаті турингових автомобілів 1973 року з моделлю 3.0 CSL. Проте створення конкурентного боліда на базі важкого серійного купе виявилося надто дорогим. Так народилася ідея спроєктувати окремий гоночний автомобіль із нуля.
BMW обрала Lamborghini для інженерної розробки майбутнього суперкара. Це рішення виглядало дивним, адже італійська компанія не спеціалізувалася на автоспорті, однак у її штаті працював Джан Паоло Даллара — інженер із глибоким гоночним досвідом. Проєкт отримав внутрішній індекс 261 і передбачав створення просторової трубчастої рами, середньомоторної компоновки та кузова зі склопластику. Планувалися три версії: дорожня, гоночна групи 4 потужністю близько 470 к.с. і екстремальна групи 5 з турбонаддувом до 850 к.с.
Однак фінансові проблеми Lamborghini призвели до розриву контракту. Італійці нецільово використовували кошти, що спричинило судові процеси та фактичний колапс компанії. BMW була змушена екстрено вивозити своє майно з території заводу. Після цього до проєкту залучили Italengineering, кузов виготовляла компанія TIR, раму — Marchesi, а фінальне складання здійснювали в Німеччині.
Зовнішність M1 базувалася на концепті BMW Turbo 1972 року, авторства Поля Брака, а виробничу версію доопрацював Джорджетто Джуджаро. Високий двигун М88 об’ємом 3,5 літра встановили вертикально, що створювало проблеми з компоновкою, однак дизайнеру вдалося зберегти гармонійні пропорції. Дорожня версія розвивала 270 к.с. і демонструвала динаміку на рівні 12-циліндрових суперкарів того часу.
Головна проблема виникла в автоспорті. Для омологації у групі 4 потрібно було випустити 400 дорожніх автомобілів. Виробничі потужності дозволяли виготовляти лише близько 200 авто на рік. У результаті BMW продавала гоночний автомобіль, якому регламент забороняв брати участь у перегонах. Тимчасовим рішенням стала серія Procar — одномарочний чемпіонат у рамках етапів Формули-1, де пілоти F1 змагалися проти приватних гонщиків на однакових M1. Це стало яскравим маркетинговим ходом і підсилило імідж моделі.
Проте дорожня версія залишалася складною для повсякденної експлуатації. Відсутність підсилювача керма, специфічна посадка та висока ціна зробили автомобіль малопридатним для масового покупця. Спочатку вартість становила 100 000 німецьких марок, згодом її підвищили до 113 000, а потім знизили до 90 000. У підсумку було продано лише 399 дорожніх екземплярів.
Фактично BMW M1 став фінансовим провалом. Проте саме він заклав фундамент сучасного підрозділу M. Після M1 з’явився E30 M3 — модель, яка вже змогла поєднати гоночний успіх із комерційною життєздатністю. Із цього моменту філософія змінилася: замість створення чистих гоночних машин для доріг BMW почала пропонувати дорожні автомобілі з натяком на моторспорт.
BMW існує для отримання прибутку, і хоча M1 став фінансовою катастрофою, він перетворив літеру M на глобальний символ продуктивності. Сьогодні шильдик M прикрашає десятки моделей, але саме M1 залишився єдиним автомобілем, який підрозділ Motorsport створив із нуля. І в цьому його унікальність. Він не був успішним у продажах, однак став історичною віхою, без якої сучасного підрозділу BMW M просто не існувало б.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Volvo презентував новий флагман ES90 (відео)
BYD презентував новий Atto 3 EVO (відео)
Nissan представив бюджетний кросовер Kicks (відео)