Toyota: водень замінить дизель у майбутньому. Історія та перспективи технології

Попри масові інвестиції автовиробників у розвиток електромобілів на батареях, компанія Toyota продовжує розвивати водневі технології та не збирається від них відмовлятися. Бренд має понад 30 років досвіду роботи з водневим паливом і переконаний, що саме воно може стати альтернативою традиційним видам пального.

Водень проти дизеля

У розмові з виданням Car Expert віцепрезидент Toyota Australia з продажів і маркетингу Шон Генлі заявив, що водневі силові установки здатні поступово замінити дизельні двигуни.

«Дизель нікуди не зникне протягом найближчого десятиліття, але згодом, я думаю, водень його замінить. У довгостроковій перспективі я не можу уявити дизель як паливо майбутнього, адже бензиновий двигун уже може робити все те саме — і навіть більше», — зазначив він.

Скепсис і перспективи

Генлі визнає, що сьогодні багато хто скептично ставиться до водневих технологій. Однак, за його словами, у перспективі саме вони можуть стати основним напрямом розвитку автомобільної галузі.

«Люди зараз знецінюють водень, але вважаю, що з часом ситуація зміниться. Це питання не найближчих років, а наступних десятиліть», — додав представник Toyota.

Інфраструктура як ключовий виклик

Головною перепоною на шляху поширення водневих авто він назвав слабко розвинену інфраструктуру заправних станцій. В Австралії, наприклад, кількість водневих заправок поки що недостатня, аби зробити технологію масовою.

«Інфраструктура має бути значно кращою, ніж нині. Якщо будуть зроблені правильні інвестиції, це стане поштовхом до активнішого впровадження», — підкреслив Генлі.

Toyota і майбутнє водневих авто

Компанія вже тривалий час працює над розвитком автомобілів на водневих паливних елементах. Одним із ключових прикладів є Toyota Mirai, серійна модель, яка демонструє можливості технології у реальних умовах.

У Toyota переконані: навіть якщо електромобілі з батареями залишатимуться основним напрямком розвитку ринку, водневі авто стануть важливою альтернативою, особливо у сегменті комерційного транспорту та важких позашляховиків, де потрібна велика потужність і швидке заправлення.

Водень: історія, скепсис та інновації

Водень як паливо не є новинкою. Ще у 1807 році був створений двигун де Ріваза, що працював на суміші водню та кисню. Це був один із перших прикладів двигуна внутрішнього згоряння, який не використовував бензин.

Упродовж XIX століття науковці активно експериментували з воднем і технологіями паливних елементів. Проте вже на початку XX століття на перший план вийшли бензинові двигуни, і водневі дослідження відійшли на другий план.

Перші водневі автомобілі

Незважаючи на це, інновації продовжувалися. У 1966 році General Motors представила Electrovan — перший у світі автомобіль на водневих паливних елементах. Проєкт стартував за два роки до цього і об’єднав понад 200 інженерів. У той самий час NASA використовувало технології паливних елементів у програмі «Аполлон».

Toyota почала розробляти водневі авто ще у 1990-х. Лише у 2014 році компанія випустила свій перший серійний автомобіль на паливних елементах — Toyota Mirai. Хоча Honda раніше, у 2008 році, представила FCX Clarity, обидві моделі так і не отримали великих продажів.

Інфраструктура — головна проблема

Подібно до електромобілів, водневі авто потребують спеціальної інфраструктури. У США розвиток цієї мережі надзвичайно обмежений. Минулого року Shell закрила всі свої водневі заправки у Каліфорнії — всього сім станцій. Це яскраво демонструє масштаби проблеми.

Хто вірить у водень сьогодні

Попри скепсис, низка виробників продовжує інвестувати у водневі розробки.

BMW представила нове покоління паливних елементів на початку цього місяця та планує запустити серійне виробництво у 2028 році. Поки що невідомо, яка саме модель отримає установку. Раніше компанія тестувала технологію на кросоверах X5.
Stellantis навпаки вважає водень «нішевим сегментом» і припинила інвестиції у цей напрямок.

Що далі?

Попри суперечливі оцінки, воднева енергетика не зникне найближчим часом. Технологія продовжує розвиватися, і навіть якщо її масове використання затримається, вона залишатиметься одним із можливих напрямків декарбонізації транспорту.