Американський ентузіаст і хот-роддер Мерлін Джонсон провів незвичайний експеримент зі старовинним Ford Model T, встановивши на його майже столітній чотирициліндровий двигун турбокомпресор від компактного трактора Kubota. Попри примітивну за сучасними мірками конструкцію силового агрегату та відсутність традиційного масляного насоса, система запрацювала, а автомобіль навіть зміг помітно збільшити максимальну швидкість.
Турбіну встановили на оригінальний двигун Ford Model T
Автором незвичайного проєкту став Мерлін Джонсон, який веде YouTube-канал Merlin’s Old School Garage та займається створенням і відновленням нестандартних автомобілів. Для експерименту він використав Ford Model T з оригінальним чотирициліндровим двигуном робочим об’ємом 177 кубічних дюймів, або приблизно 2,9 літра.
Коли такий мотор був новим, його потужність становила близько 20 к. с. За сучасними стандартами цей показник виглядає скромно, проте на початку ХХ століття характеристик вистачало для повсякденної експлуатації автомобіля.
Щоб перевірити, як старовинний агрегат відреагує на примусове нагнітання повітря, Джонсон вирішив встановити невелику турбіну. Донором став компактний трициліндровий трактор Kubota. Такий турбокомпресор добре підходив для експерименту через невеликі розміри та здатність працювати з відносно слабким потоком вихлопних газів.
Механічне встановлення турбіни виявилося не найскладнішою частиною проєкту. Ентузіаст демонтував чавунний випускний колектор Ford, модифікував його, виготовив спеціальний фланець і закріпив турбокомпресор.
Набагато серйознішою проблемою стала система змащування.
У Ford Model T немає звичного масляного насоса
Сучасний турбокомпресор потребує постійного надходження мастила до підшипників. Без належного змащування турбіна, що обертається з величезною швидкістю, може дуже швидко вийти з ладу.
У конструкції двигуна Ford Model T звичного масляного насоса немає. Силовий агрегат використовує значно простішу систему змащування, розроблену понад століття тому. Саме тому встановити турбіну за звичною схемою було неможливо.
Джонсон створив власну систему подавання мастила. Для цього він використав відцентрову силу маховика, яка допомагає спрямовувати масло через мідну трубку до турбокомпресора. Після проходження через турбіну мастило повертається назад у двигун через саморобну систему відведення.
Перший запуск у майстерні показав, що схема працює. Витоків масла не виявили, а турбіна отримувала необхідне змащування.
Водночас сам автор проєкту визнав, що така конструкція далека від оптимальної. Через відсутність повноцінної системи подавання масла під тиском ресурс турбіни може бути меншим, ніж за нормальних умов експлуатації. Однак для експериментального автомобіля головним завданням було довести, що система взагалі здатна працювати.
Максимальна швидкість зросла приблизно на 8 км/год
Найцікавіша частина експерименту розпочалася після виїзду Ford Model T на дорогу.
До встановлення турбокомпресора конкретний автомобіль розвивав приблизно 23 милі на годину, тобто близько 37 км/год. Після модернізації під час тестового заїзду швидкість перевищила 28 миль на годину — приблизно 45 км/год.
Таким чином, приріст становив орієнтовно 5 миль на годину, або близько 8 км/год. Для сучасного автомобіля така різниця може здатися незначною, але для силового агрегату конструкції початку минулого століття результат виявився доволі показовим.
Ще цікавішим став тиск наддуву. За словами Джонсона, у певні моменти турбіна створювала близько 6 psi, тобто приблизно 0,4 бара надлишкового тиску. Старий двигун витримав навантаження без миттєвих механічних пошкоджень.
При цьому експеримент не означає, що встановлення турбін стане популярним способом модернізації Ford Model T. Подібна конструкція складна, потребує ручного виготовлення деталей і навряд чи є найефективнішим способом збільшити потужність такого автомобіля.
Турбокомпресор з’явився раніше за сам Ford Model T
Особливого символізму експерименту додає історія двох технологій. Ford Model T представили у 1908 році, однак принцип турбонаддуву був запатентований ще раніше. Швейцарський інженер Альфред Бюхі отримав патент на конструкцію турбокомпресора у 1905 році. Проте до масового використання турбонаддуву в легкових автомобілях тоді залишалося ще кілька десятиліть.
Одним із перших серійних легкових автомобілів з турбонаддувом став Oldsmobile F-85 Jetfire, який General Motors представив навесні 1962 року. Машина отримала 215-кубовий V8 із турбокомпресором та розвивала 215 к. с. Турбований Jetfire випускали лише у 1962 та 1963 роках.
Таким чином, між появою Ford Model T і серійним застосуванням турбіни в легковому автомобілі минуло більше пів століття. Через понад сто років після створення Model T ці дві технології все ж вдалося поєднати в одному автомобілі.
Експеримент Мерліна Джонсона показав, що навіть надзвичайно проста автомобільна техніка початку ХХ століття здатна витримати модернізацію, про яку її конструктори навряд чи могли серйозно замислюватися. Турбований Ford Model T не перетворився на швидкісний автомобіль, але став цікавим прикладом того, наскільки великий потенціал для експериментів приховує стара механіка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Популярний Suzuki Baleno пережив ще одне оновлення: що змінилося (фото)
Hyundai перетворить сімейний Tucson на спортивний кросовер потужністю до 350 к.с.
Kia K4 Hatchback перевірили у повсякденній експлуатації: названо головні переваги та недоліки (фото)
Весільний автомобіль із мотором Nissan: рідкісний Imperial Landaulette шукає нового власника (фото)